Пiдходить до свого завершення ще один iз значущих етапiв у мому життi – служба в армiї. Ще якихось два – два з половиною мiсяцi i я в останнє перетну порiг кпп. Вся моя служба пройшла саме тут – на межi омрiяної пiд час несення служби “гражданки” i власне самої вiйськової частини. Уся служба – в нарядi. Уся служба – це постiйнi недосипання, це постiйнi перевiрки, це обличчя, номера, перепустки, машини…
Не зважаючи на те, що я так i не помiняв своєї думки про сучасну армiю на краще i все ще жалiю що попав сюди, я вирiшив що не варто падати духом i видiлити зi свого гiркого досвiду щось позитивне. Менi спало на думку якось пiдвести пiдсумки того, що дала менi служба в армiї позитивного i негативного. Отож:
Негатив (краще завжди починати з гiршого):
1. Мiй сон став дуже чутливим.
2. Я багато матюкаюсь. (добре хоч, що я це помiтив за собою). Я виправлюсь обовязково – бо це дуже менi не подобається.
3. Я тупiю з кожним днем. (помiтив, коли не мiг порахувати елементарний приклад з математики)
4. Я навчився вести себе дуже рiзко з людьми.
5. Я навчився гарно брехати. Взагалi совiсть втратив.

Тепер з позитивного:
1. Я почав краще розбиратись в людях.
2. Я навчився пiдтримувати порядок i навiть сказав би, що я став бiльш акуратнiшим, педантичнiшим.
3. Я похудав. Причому рiзко. Секрет простий – це закрити рот+дати невеличкого,але постiйного навантаження свому тiлу.
4. Я навчився цiнувати кохання, дружбу, любов до батькiв, батькiвщини – тут мiняється вiдношення до всього цього.
5. Не сказав би що служба сильно змiнила мої погляди на життя, але побачив те що неможливо було побачити вдома в буденних дiлах – я побачив, як швидко летить час i як мало нам вiдмiряно.
6. Я став смiливiшим i рiшучiшим. Навчився вiдмовляти.
7. Я тепер по-іншому ставлюсь до близьких мені людей, побачив як змінює відстань стосунки.

Усе вищесказане стосується конкретно мого досвiду служби в зсу, тому прошу не дуже бурхливо реагувати на мої спостереження.

П’ять місяців пройшло з того часу, як я сів у поїзд і поїхав до Києва, захищати Україну (смайл). Переглядаючи старі фотографії, наткнувcя на ті, які колись знімав чи якимось чином повязані з Тернополем і мною. На мене напала ностальгія за рідним домом. Власне – виставляю підбірку фото, які пробуджують у мене приємні емоції:

Колись буду розказувати своїм дітям – не повірять.
Сижу тут за ноутом, пишу пост, безплатний вайфай дає змогу борознити простори всесвітньої павутини. Перша година ночі. Щойно допив кави з круасаном, подивився один з найновіших фільмів онлайн. Спати лягати планую в 3:00-3:20 (в залежності від того, як швидко прийму ГАРЯЧИЙ душ). В 6:30 підйом, в 7:20 сніданок, в 9:00 я лягаю досипати – майже до обіду. Після обіду можна почитати книжку, або знайти собі якесь інше, не менш цікаве заняття.
Так пройшов останній тиждень. Так пройде ще місяць… Мінімум місяць.
Ніколи не любив брехати, і не любив коли мені брешуть. Тому своїм дітям я не буду розказувати, як їхній тато писав листи додому з підірваного танку. Можливо це цікавіше звучатиме але моя служба в армії на даний момент проходить саме так, як описано вище. Тиждень тому було все по-інакшому – кардинально по-інакшому. Через місяць часу я повернусь в частину – і знову все може повернутись по-другому. Але на даний момент – я як сир у маслі.
Скоро додому. Залишилось 4 місяці.

два місяці, два довгі місяці пройшло з того моменту як моя нога вступила на поріг казарми. Два місяці пройшло з того моменту, коли я вперше одягнув форму військовослужбовця строкової служби військової частини а1225 головного управління розвідки.
за цей час я так і не зрозумів, куди я попав, і що я тут роблю. кожного дня я стикаюсь з непробивною військовою тупістю, повною відсутністю логіки у більшості начальників, з “ідеальною” по їхнім словам системою, яка “виточувалась століттями” і проти якої не попреш. Дійсно, проти цієї системи не попреш, або вона тебе, або знову вона тебе, ти її – ні. Тут є така фраза – “ініціатива #бе ініціатора” тому раджу майбутнім солдатам тихенько прослужити, слухняно виконуючи завдання командирів, крок вправо, крок вліво – розстріл. це полегшить службу, я цим і керуюсь, і як бачите виходить, адже сижу зараз в неті і пишу цю статтю )

Давно шукав такий хостінг, де б можна було закинути файл і завантажити його в будь-який момент. Особливо це зручно для вебмастерів – тут і місце на своєму хостінгу економиш, і трафік хороший. Я, наприклад,  створюю шаблони на аукціоні Аукро , і давно потребував такого хостінгу, свого  - жалко ).

Після догих пошуків я його знайшов  - 4-links.net . Ну можна сказати не я його знайшов, а він мене знайшов. Бо я саме роблю його редизайн.  Саме смішне те, що хлопцям я приклади робіт скидаю саме в вигляді  прямих ссилок на їхньому ж сервісі.

Єдиний мінус – на безкоштовному аккаунті для завантаження одного файлу максимум дається 200мгб. А так – обмежень ніяких. Створюєш собі папки, завантажуєш що хочеш.

Запамятайте це імя - 4-links.net . Скоро воно матиме і нове обличчя )

Лєбєдєв , той шо Артемій, вже давніше висловився на рахунок постійного написання займенника “ви” з великої букви. Більшість його послухалась і одразу прийнялись писати ви з малої букви. А мені здається,що рано ше братю до школи.

Як відомо – російський язик – це не українська мова. Так, Лєбєдєв абсолютно правий, на рахунок своїх тверджень, і коли я роблю сайти російською мовою чи у спілкування з росіянами, я його прислухаюсь, а от в випадку української мови – то спочатку треба прочитати правила (як в школі) ), щоб не попасти в список людей, що заносять в рунет орфоінфекцію. (детальніше…)

Жайворонок В.В. Велика чи мала літера: Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 2004. – С. 184-185:
“З великої літери пишемо:
…
4) пошанні звертальні й прощальні форми в офіційному та приватному листуванні: Пане, Добродію, Друже та ін.; Пане Президенте, Пане Голово, Ваша Королевська Величність, Ваша Святість та ін.; Ваш, Твій та ін.”.

Тобто жорсткого “граматичного” правила начебто немає.
Водночас є усталена традиція писати особові займенники другої особи множини у разі звертання до однієї особи з великої літери.
Так що формально Ви можете писати, як Вам більше до вподоби – з великої чи з малої.

Але зауважу, що, на мою думку, ключовим словом у правилі, наведеному п. Жайворонюком, є “пошанні”.
Якщо вже людина настільки поважає співрозмовника, що звертається до нього не на “ти”, а на “Ви”, то написати звертання з великої великим клопотом уже не стане.

Стосовно конкретних прикладів, то у фразі “Шановний клієнте, просимо надсилати Ваші пропозиції…” варто, на мою думку, писати “Ваші” з великої не лише з огляду на традицію, а й із суто бізнесових та психологічних міркувань: клієнтові приємніше спілкуватися з особами, які підкреслюють свою повагу до нього. При цьому “індивідуальність” у звертанні до клієнта, який не є Вашим особистим другом і до якого Ви звертаєтеся на “Ви”, а не на “ти” )), буде, скоріше, свідченням певного панібратства, ніж “інтимності” спілкування, і матиме негативний відтінок

Що ж до фрази “як Вам вже відомо з першого розділу…”, то тут варто писати з малої літери, оскільки звернення стосується читачів – загалу, а не конкретно тієї особи, яка читає книжку (пор.: “Як ти вже здогадався, любий читачу…”).

“Формальність” звертання, на мою думку, теж не є підставою писати його з малої літери. Тобто якщо Ви не хочете “демонструвати повагу” до співрозмовника, але доводиться дотримуватися етикету, то якраз і варто застосовувати безособові речення. Цим Ви уникнете неприємних ситуацій, які могли б виникнути через певну оцінковість “Ви”/”ви”.
Хоча виразів на кшталт класичного “Позвольте Вам выйти вон!” таки варто уникати: зміст усе-таки важливіший за форму ))

Отже писатиму я ще з великої букви, щоб ви, ой  Ви не ображались )

А кажуть тернопільська область – одна з найбідніших. Не дивлячись на це, хтось з земляків сайти замовляє в конторі Лєбедєва.

Вчора, переглядаючи лінч, наткнувся на новий проект – сайт http://mriya.net/ – свіжу роботу студії. Тут  традиційно і опис сайту і процес його створення.

Можливо для когось це не показник, але на мою думку, сайт, замовлений в Студії говорить про не аби який успіх замовника.

Сумно лише за одне – що Росія робить сайти для своїх і для України, а наші роблять для тих хто більше заплатить – в основному західний ринок. РуНет пішов далеко вперед від нас.

“Хотеть не вредно!”
Знайома фраза? А я от думаю, шо це не те що шкідливо, а іноді і корисно . Ну але для того, щоб твоє хотіння стале реальністю, треба докласти немало зусиль. Я хочу сказати не про прості бажання, які на даний момент когось з нас тривожуть – цигарку покурити, погуляти, морозива зїсти тощо, я говорю про бажання, які на даний момент, здавалось, не доступні. Але вам дуже хочеться цю річ(речі) отримати. За основу, наприклад, візьмемо мою маленьку )) мрію – скажімо, автомобіль Audi . Скажімо, це буде модель S8 чорного кольору, оснащена новим двигуном V10, в якому зібрані кращі риси спортивного суперкару Lamborghini Gallardo. 10-циліндровий двигун із рабочим об’ємом 5,2 л розвиває потужність 450 к. с. і крутящий момент 540 Н-м, максимальне значення якого досягається при 3500 об/хв.
Ось вона, красуня. (Або ” ось він – монстр бундес-автопрому”):

Чому я описав  власне колір, якості автомобіля, вказав конкретну модель?  Чому я просто не написав  - Audi?

А томущо, щоб у вас все вийшло, потрібно чітко бачити і представляти свою мету, це сильно допомагає! Тому спершу позначите свою мету, для чого ви будете це все робити. Бажано зафіксувати все це на папері.

Мета позначена тепер потрібно подумати, як її досягти. Для цього -  думайте, думайте і ще раз думайте. І не ставте собі питання, типу: чому не виходить, чому мені не таланить, чому у мене так все погано і так далі… А завжди ставте собі питання: як зробити так щоб вийшло, як відчути себе везунчиком, як заробити і так далі.

Тоді ви змушуєте свої мізки думати, а вони у свою чергу видають відповіді, причому завжди!. Запишіть всі можливі варіанти реалізації вашої мрії, ну, припустимо:

• Я буду пахати на дядька з 20 років, отримуючи по 200 баксів і можливо до кінця життя я отримаю Audi S8 2009-го року, коли буде 2050 рік.
• Я буду пахати на дядька з 20 років, отримуючи по 500 баксів і можливо до пенсій я все ж отримаю Audi S8 .
• Я зроблю сайт, який розвиватиму і на ньому я зароблю свій Audi
• Я зроблю багато сайтів, які розвиватиму і на яких я зароблю свій Audi
• Я відкрию свій реальний бізнес, скажімо, агентство нерухомості і буду добре на цьому заробляти
• Я винайду щось революційне…

Загалом способів дуже багато! Тому не проживайте своє життя сірою мишею, а постійно розвивайтеся, думайте, придумуйте, реалізуйте. І не бійтеся проблем і невдач. Завжди прагніть піднятися все вище і вище. Аналізуйте свої невдачі! І взагалі вставайте зі свого крісла, виходьте з контанктів і починайте діяти!!!