Пiдходить до свого завершення ще один iз значущих етапiв у мому життi – служба в армiї. Ще якихось два – два з половиною мiсяцi i я в останнє перетну порiг кпп. Вся моя служба пройшла саме тут – на межi омрiяної пiд час несення служби “гражданки” i власне самої вiйськової частини. Уся служба – в нарядi. Уся служба – це постiйнi недосипання, це постiйнi перевiрки, це обличчя, номера, перепустки, машини…
Не зважаючи на те, що я так i не помiняв своєї думки про сучасну армiю на краще i все ще жалiю що попав сюди, я вирiшив що не варто падати духом i видiлити зi свого гiркого досвiду щось позитивне. Менi спало на думку якось пiдвести пiдсумки того, що дала менi служба в армiї позитивного i негативного. Отож:
Негатив (краще завжди починати з гiршого):
1. Мiй сон став дуже чутливим.
2. Я багато матюкаюсь. (добре хоч, що я це помiтив за собою). Я виправлюсь обовязково – бо це дуже менi не подобається.
3. Я тупiю з кожним днем. (помiтив, коли не мiг порахувати елементарний приклад з математики)
4. Я навчився вести себе дуже рiзко з людьми.
5. Я навчився гарно брехати. Взагалi совiсть втратив.

Тепер з позитивного:
1. Я почав краще розбиратись в людях.
2. Я навчився пiдтримувати порядок i навiть сказав би, що я став бiльш акуратнiшим, педантичнiшим.
3. Я похудав. Причому рiзко. Секрет простий – це закрити рот+дати невеличкого,але постiйного навантаження свому тiлу.
4. Я навчився цiнувати кохання, дружбу, любов до батькiв, батькiвщини – тут мiняється вiдношення до всього цього.
5. Не сказав би що служба сильно змiнила мої погляди на життя, але побачив те що неможливо було побачити вдома в буденних дiлах – я побачив, як швидко летить час i як мало нам вiдмiряно.
6. Я став смiливiшим i рiшучiшим. Навчився вiдмовляти.
7. Я тепер по-іншому ставлюсь до близьких мені людей, побачив як змінює відстань стосунки.

Усе вищесказане стосується конкретно мого досвiду служби в зсу, тому прошу не дуже бурхливо реагувати на мої спостереження.

Колись буду розказувати своїм дітям – не повірять.
Сижу тут за ноутом, пишу пост, безплатний вайфай дає змогу борознити простори всесвітньої павутини. Перша година ночі. Щойно допив кави з круасаном, подивився один з найновіших фільмів онлайн. Спати лягати планую в 3:00-3:20 (в залежності від того, як швидко прийму ГАРЯЧИЙ душ). В 6:30 підйом, в 7:20 сніданок, в 9:00 я лягаю досипати – майже до обіду. Після обіду можна почитати книжку, або знайти собі якесь інше, не менш цікаве заняття.
Так пройшов останній тиждень. Так пройде ще місяць… Мінімум місяць.
Ніколи не любив брехати, і не любив коли мені брешуть. Тому своїм дітям я не буду розказувати, як їхній тато писав листи додому з підірваного танку. Можливо це цікавіше звучатиме але моя служба в армії на даний момент проходить саме так, як описано вище. Тиждень тому було все по-інакшому – кардинально по-інакшому. Через місяць часу я повернусь в частину – і знову все може повернутись по-другому. Але на даний момент – я як сир у маслі.
Скоро додому. Залишилось 4 місяці.

два місяці, два довгі місяці пройшло з того моменту як моя нога вступила на поріг казарми. Два місяці пройшло з того моменту, коли я вперше одягнув форму військовослужбовця строкової служби військової частини а1225 головного управління розвідки.
за цей час я так і не зрозумів, куди я попав, і що я тут роблю. кожного дня я стикаюсь з непробивною військовою тупістю, повною відсутністю логіки у більшості начальників, з “ідеальною” по їхнім словам системою, яка “виточувалась століттями” і проти якої не попреш. Дійсно, проти цієї системи не попреш, або вона тебе, або знову вона тебе, ти її – ні. Тут є така фраза – “ініціатива #бе ініціатора” тому раджу майбутнім солдатам тихенько прослужити, слухняно виконуючи завдання командирів, крок вправо, крок вліво – розстріл. це полегшить службу, я цим і керуюсь, і як бачите виходить, адже сижу зараз в неті і пишу цю статтю )