Лєбєдєв , той шо Артемій, вже давніше висловився на рахунок постійного написання займенника “ви” з великої букви. Більшість його послухалась і одразу прийнялись писати ви з малої букви. А мені здається,що рано ше братю до школи.
Як відомо – російський язик – це не українська мова. Так, Лєбєдєв абсолютно правий, на рахунок своїх тверджень, і коли я роблю сайти російською мовою чи у спілкування з росіянами, я його прислухаюсь, а от в випадку української мови – то спочатку треба прочитати правила (як в школі) ), щоб не попасти в список людей, що заносять в рунет орфоінфекцію. (детальніше…)
Жайворонок В.В. Велика чи мала літера: Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 2004. – С. 184-185:
“З великої літери пишемо:
…
4) пошанні звертальні й прощальні форми в офіційному та приватному листуванні: Пане, Добродію, Друже та ін.; Пане Президенте, Пане Голово, Ваша Королевська Величність, Ваша Святість та ін.; Ваш, Твій та ін.”.
Тобто жорсткого “граматичного” правила начебто немає.
Водночас є усталена традиція писати особові займенники другої особи множини у разі звертання до однієї особи з великої літери.
Так що формально Ви можете писати, як Вам більше до вподоби – з великої чи з малої.
Але зауважу, що, на мою думку, ключовим словом у правилі, наведеному п. Жайворонюком, є “пошанні”.
Якщо вже людина настільки поважає співрозмовника, що звертається до нього не на “ти”, а на “Ви”, то написати звертання з великої великим клопотом уже не стане.
Стосовно конкретних прикладів, то у фразі “Шановний клієнте, просимо надсилати Ваші пропозиції…” варто, на мою думку, писати “Ваші” з великої не лише з огляду на традицію, а й із суто бізнесових та психологічних міркувань: клієнтові приємніше спілкуватися з особами, які підкреслюють свою повагу до нього. При цьому “індивідуальність” у звертанні до клієнта, який не є Вашим особистим другом і до якого Ви звертаєтеся на “Ви”, а не на “ти” )), буде, скоріше, свідченням певного панібратства, ніж “інтимності” спілкування, і матиме негативний відтінок
Що ж до фрази “як Вам вже відомо з першого розділу…”, то тут варто писати з малої літери, оскільки звернення стосується читачів – загалу, а не конкретно тієї особи, яка читає книжку (пор.: “Як ти вже здогадався, любий читачу…”).
“Формальність” звертання, на мою думку, теж не є підставою писати його з малої літери. Тобто якщо Ви не хочете “демонструвати повагу” до співрозмовника, але доводиться дотримуватися етикету, то якраз і варто застосовувати безособові речення. Цим Ви уникнете неприємних ситуацій, які могли б виникнути через певну оцінковість “Ви”/”ви”.
Хоча виразів на кшталт класичного “Позвольте Вам выйти вон!” таки варто уникати: зміст усе-таки важливіший за форму ))
Отже писатиму я ще з великої букви, щоб ви, ой Ви не ображались )
Надїло мені якось сидіти вдома за компом і захотілось попрацювати в іншій сфері. Так я почав шукати роботу. Походив по кадрових агенція, понакупляв газет із оголошеннями, позаповнював купу анкет.. В більшості випадків, заміщення вакантних посад потребують досвіду роботи, але де його взяти, наприклад свіжоспеченим випускникам навчальних закладів??
